Бувша ланкова колгоспу
Розповідає поволі
Про випадок, який стався
На колгоспнім полі:
- Хороший в повоєнний рік
Ми врожай збирали,
Снопи житнії в’язали
Й на підводу клали.
Хлопець з нами працював,
Мав щоки рум’яні,
Як і всі колись носив
Штани полотняні.
Крутить хлопець перевесло
Й про біду не знає:
З полотняних тих штанів…
,, Качанець ’’ звисає!
Жінки наші знітились,
На стерню присіли,
А молодші незаміжні
Мало не зомліли.
Тут мені прийшлося
Жінку перебити:
- А чи був великий він?
Хочу уточнити.
Мене відповідь старої
З пантелику збила:
- Е - е, не вирвався б від мене,
Якби я схопила!
Зашарівшись, знічено
Руками махаю:
- Тітонько, я не про розмір,
Я про вік питаю!