Я з тінню розовляю,а та зі мной не хоче
Кудась далеко в сторону звучать мої слова...
Ми в двох стоїм в пустелі серед ночі
І тіки теплий вітер обдува...
Ми не Ангели та маєм крила
Ми як в синім морі кораблі
РОзправляємо свої вітрила
і несемсь до верху від землі
піднімаємся все вище й вище
але вище неба не буваєм
в тих краях те тільки вітер свище
його душу й тіло відчуваєм
Маєм крила але ми не птахи
Ми просто посланники небес
Виглядимо зверху як прості мурахи
А внизу від нас очікують чудес
Вітер дружно разом нас тримає
Ми як діти у його руках
то він міцно нас до себе пригортає
то парим на крилах в небесах
ЗАлишає нам надію вітер
що настане таки день і час
коли крила проростуть крізь світер
й кожний буде Ангелом у нас
Він не буде в небі нас тримати
і не скаже й слова про любов
просто будем честь і гідність мати
на землі,яку топтатимемо знов...
Ми вже Ангели та крил у нас немає
не тримає вітру вже рука
тільки ніжно-ніжно обдуває
й прославляє людство на віка
