Ти прийшла, була прекрасна,
душа наповнилася щастям
це все було не випадково,
життя здавалося казковим.
Твої думки, твоя розмова,
мені здалися загадковим,
мов ніжним дотиком вночі
мене віднесла від Землі.
Подалі від думок, бажань,
від сліпих мрій, від сподівань,
від смутку, болю, самоти
у світ безмежної краси.
Там було так спокійно, тихо,
здавалось... лиха тут нема,
здавалось... смуток, самота
навік поглинула краса
твоїх безмежних слів прекрасних,
твоїх бажань і твоїх мрій...
Твій погляд... сонця ніжний дотик,
Твої вуста... п'янкий нектар,
для мене Ти була наркотик,
для мене Ти... із неба дар.
Але не все на світі вічне,
немає вічного життя,
це все ілюзія і...
і Ти піднялась, і пішла...
Ти пішла... і знову осінь
і знов в душі нестерпний піль
і знову серце чогось хоче,
але усюди... твоя тінь.
