Прийшла весна,
а на душі у мене
не хоче розпускатись листячко зелене...
Сонце не сходить,
пташки не співають,
І навіть чорні хмари зорі заслоняють...
Усе покрите снігом,
та замерзле серце
заледве тихо-тихо,
але все ще б'ється...
Так сумно й боляче...
і напади байдужості
стають все звичніші...
Невже весна забудеться?..
Невже судилося усе життя прожити
і сонця ніжні промені на собі не відчути?..
Усюди сірість:
сіре вчора, сіре завтра, сіре сьогодні,
І райдуги не видно, лише безвихідь і безодня...
А людську плоть лютий мороз зими катує,
Кричи чи плач - однаково тебе ніхто не чує...