Свобода слова - солов'я соната,
Лиш в небі вольнім пісня чиста лине.
В кишені ката її голос гине,
Ріка німіє в крижаних лещатах.
Сміття горіло.
Бруд з димом, кинутий з ефіру,
Влітав в екран очей, на перепонки впав.
Ковток повітря марно рот шукав,
Отрута впилася, мов кліщ, під шкіру.
А кров брехню нахабну підхопила,
По тілу чорна пляма розповзалась,
Вже й мудру голову вона заполонила.
Лиш тільки серце відчайдушно відбивалось,
Мов риба в лід. Бо не сприймало.