Чуєш? Ходім до мене в сон
Де ми з тобою в парку
Зустрінем зими ніжний тон
І де відчуєм подих ранку.
(Такий холодний!!!)
Але ти поглянь, як тут казково
І так добре цієї чарівної пори.
Озирнись, нікого навколо,
Самі тут ми.
Та чому, коли я поруч тебе
Моє серденько безумно тремтить?
І різні думки приходять до мене,
Та тобі потрібна лиш мить,
Щоб зрозуміти, що я відчуваю.
Чому мовчу І що бажаю.
Що, саме зараз, я так хочу???
Хм…Цікавий хід думок.
Ммм...я не така шалена)
Я хочу ніжний поцілунок.
Чому посмішка стала твоя блаженна?
Хочу тебе до себе пригорнути,
Узори на снігу малювати тілами…
І, нарешті, збагнути,
Що бажаю хворіти тобою, а не цими снігами.
В тебе рум’янець з’явився,
Ммм…Такий кумедний!!!
Заховав погляд і, ніби розгубився.
Яка ж чудова це картина,
а колір на ній солодко-медний.
Ось-ось проснусь.
Мені б ще хоч хвилину.
Я вночі повернусь і знов вдень тебе покину.
Ти зараз мені розкажи про свої сподівання
І залиш їх у цьому сні, і збудуться твої бажання .
