Гірка іронія твоя, гірка іронія…
Вже перша паморозь взяла терпку аронію,
Уже кружляє листопад останнє листя…
І завмирає голий сад – зими передвістя.
Уже немає майже дня – суцільні сутінки.
Холодний вітер заганя колишні сукенки
До наїжачених кущів, що геть змінилися,
Понурі стебла хризантем до них схилилися…
Уранці мжичка задощить, а серце сколото,
Бо дощ вбиває у асфальт осіннє золото…
…Можливо, доля нам обом ще усміхнеться,
Та більше «золотко» твоє – не повернеться…
04.11.2024
