Там ближче зорі і пахне морем,
А зовсім близько іде війна.
Лягають хвилі на пірс прибоєм.
Там серед тисяч живе ВОНА.
П'є каву зранку, гуляє в парку,
Книжки читає, погано спить.
Тривоги гасять її світанки,
Лікує душу морська блакить.
Вона сміється, живе і мріє,
Бува слабкою, та більше, ні.
Колише море її надії,
Страхи ховає на глибині.
Вечірнє сонце пірна за обрій,
Запалить вогник в її вікні.
Нехай у неї все буде добре!
Най світлий янгол хранить її!
