осінні обрії буяють в барвах
парадоксально мироточать позивні
а дощ акомпанує зустрічаючи забавно
надію посилає в вірогідності весни
безмовно ми стикаємось з світами
немов не вистражданий храм ізвідусіль
неначе в обріях засяють ті стожари
плекаючи святковість в чуйну водевіль
солодко-стерпна осінь уквітчана водограєм
парадоксально зустрічають лихі позивні
а ми буває стоголосо-гучно промовляєм
ізвеселяючи серця у вірності буття собі
29.10.2019
