Могутня попруга, тевтонський клеврет,
Напружене мукання вітряних арій,
Вистава про втечу у шафу, в скелет
Іде вже добу, аж тремтить бестіарій.
І блиск батога, що стрічає зорю,
І лір божевільних мінор сповивальний
Мрійливо й грайливо, як пасма вогню,
Складають у посвист сюжет пасторальний.
Проміння, мов коси спускається з гір,
Костур кістяний вже збирає зізнання.
Вже поруч – колода , гадюки, факір,
Паломники кволі і духи зітхання.
Вже рипнула хвіртка назустріч і крок
І милі чудовиська труться об браму ,
Можливо то лицар сягнув до зірок
Крізь світло з щілин, задивившись на даму…
