О, як болить душа сьогодні,
Нестерпний біль цей завдає війна.
Її ще вчора руки чорні
На полі бою вбили земляка.
Він нищив ворогів завзято,
Ходив у пекло, вів нерівний бій.
Не повернувся в стрій Куратор,
Доповідав комбат блідий.
Він парубок був нежонатий,
Йому було всього двадцять один.
Не встиг він кращого пізнати,
Пішов у вічність хлопчик молодим.
Чекає мати з поля бою,
Найкращого з найкращих вояків.
Не має меж страшному горю,
Живими вже не бачити синів.
