Осінній дощ гуляє файним містом,
Опало листя золотим ковром.
І в парку малолюдно і так тихо,
Неначе літа й зовсім не було.
Осінній день похмурий і холодний,
Кохання острів у туман сховав,
А я з тобою мокрий і голодний,
В "Стару піцерію" на піцу завітав.
Тут як завжди так людно і затишно,
І черга мов гірська ріка біжить.
Перекусити ми змогли тут смачно,
Та згадати з юності щасливу мить.
Як ми сюди на перекус ходили,
Навчаючись у вузі під мостом.
Шкода, що роки швидко сплили,
Неначе кіт їх змів своїм хвостом.
Не те вже місто нас тут зустрічає,
Тут все змінилось, стало чепурне.
Та хочеться до того, що нас знає,
Що пам'ятає нас і серцю дороге.
В якому "Нива" у футбол ще грала,
На неї йшли всі: і старі, й малі.
Де промисловість випускала
Комбайни, хоч не дуже, все ж свої.
До того міста, що з руїн повстало,
І розцвіло, немов вишневий сад.
А, може, просто сумно мені стало,
Тому що не вернути все назад?
ID:
1023570
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.10.2024 11:43:59
© дата внесення змiн: 25.01.2025 21:01:37
автор: Горбаль Василь
Вкажіть причину вашої скарги
|
