утопія душі вельми премудра
де поштовхом торкань широких височінь
девартує стрімка морська обуза
в далекім заклику таємних батичів
шука одначе думка дивно
в багатім обрії сонцевих струменів
і знов в сплетінні долі двоєлико
багатогранна літня-страшна заметіль
в олії фірній ефемерно деградує
в реальності стрімкоголовій звідусіль
напрочуд у казкових візерунках все руйнує
немов у танці парнім водевіль
у утопічності шукань гірських шляхів
у ліс сосновий зверхньо замандрує
далекий вереск у морських китів
шумить й гуде ліс-море поцілує
утопія душі збагатить філігранно
у наймиті палаців та панських царів
неначе в казці всечудово й життєдайно
спотворить радість вишуканих вечорів
25.07.2019
