Зірки на небі виблискуйте яскравіше ночами
Нехай темрява втрачає всі злобні сили свої
У витонченому польоті кружляє планета під вами
І пісні співають вам навесні солов'ї, солов'ї
І піною плюскаються хвилі про стародавні скелі
Проклятий, Венерою, навіки лукавий мужлан
Вже скоро гори почують, серця стукіт і удари
І на світанку затанцює-сивий з поволокою туман
З піни морської з часів неоліту архаїчний,
Але новий, привабливий твій дар
З'явись Афродіта, з'явись Афродіта,
Налий йому в чашу-кріплений дурманом нектар
До серця богині, відтепер дорога закрита
А над водою піднімається краплями пара
Твоя горда вдача і образа тобою не забута
Та й начаклуй для нього ти-шалений, полум'яний жар
Бродитиме він вічно без ласки
І не почує ніжне слово: "Люблю"
Так і ляже попіл на злющі, старі маски
Та й Альдебаран сам закрутить богиню свою
