В Монреалі вітри, день за днем
Відсилаєш листи проти ночі
Над дахами птахи, як захочеш
Віднесуть їх за обрій з дощем
Обіймаєш щоранку саке
Пізніх слив підсолоджені сльози
Ранніх злив несподівані грози
Не врятують від щастя тебе
В Монреалі вітри, ти пиши...
Бо повернутий плин твого часу
І на небі, й на горах Парнасу
Ваші душі назавжди на "Ти".