Збережу твій образ. Присягаюсь.
Серед мотлоху чужих облич, сердець.
Проповідуй, світе!! — не покаюсь!!
Із тобою не страшний мені кінець.
У краях, де квітне біла вишня,
Де панянок вчать на дивовижних гейш,
Там до мене ти, як сонце, вийшла,
У стократ звабнішою за сотню Бейж…
О, наснись мені сьогодні й вічно.
Може, на яву, отак, тебе й нема.
Ти була нарешті не трагічна —
Гарна-гарна, чиста-чиста і сама.
27-28 лютого 2009
