Я не граю у «вірю-не вірю» на ромашці
Я вірю у те, що Божа сила безмежна і Бог має змогу здійснити усе, що видається нам таким нереальним,
Я знаю, що Бог чує усі наші молитви, хоча нам іноді й може здаватися, що якісь із них лишилися непочутими,
Я розумію, що є ще дещо, що визначає те, що має бути, здійснитися, реалізуватися, сповнитися з наших бажань, мрій і молитов – Божий Промисел щодо нашого життя.
Не все те, чого ми просимо і чого хочемо є потрібним для нас. Не все омріяне насправді необхідне для нашого зростання і зміцнення у вірі. Бог знає, що нам треба. І коли нам треба міцне плече і не менш міцні обійми, турбота і любов у вчинках – Бог дасть нам це. Якщо нам треба навчитися спокійніше ставитися до життя, із оптимізмом і надією – ми теж це отримаємо. Якщо нам треба когось врятувати чи зцілити – ми отримаємо поклик про це і Бог дасть для того витривалості, терпіння і любові. Якщо нам треба буде когось обігріти – Бог дасть нам вогонь. Бог дасть нам того, кого наші думки досі не торкнулися. Бог дасть нам світло в темряві і прохолодний вітер у спеку. Бог дасть нам найжаданіший дзвінок і зустріч на вокзалі. Бог дасть нам спільний світанок і радісний ранок. Бог дасть те, чого потребує наше серце насправді, а не те, чого воно егоїстично жадає.
Дай же Боже розпізнати, чого насправді потребує наше серце…
