Відчуття-все болить, бо оголені нерви.
Час кудись все спішить, без жалю, без перерви.
Кожен зойк наче свій, як відлуння від болю.
Тільки сліз вже нема, щоб поплакати вволю.
Кольори не такі, не такі вже яскраві,
Як сприймались колись...
Навіть зараз в уяві
Не вдається ковзнути пензлем по паперу,
Щоб створити казкову якусь атмосферу.
Бо замерзли душа, серце, руки та очі -
І нічого нема, і нічого не хочу.
Гіркота, наче присмак розталого снігу.
Але ж літо давно -
Увірвуся з розбігу
У квітучий жасмін, в теплі пахощі липи.
Відігрій, я благаю тебе, моє літо...