Божого Нового рочку
руто-рум'яну
пахощами запелюстковану
та
духмяну
одягла сорочку
шоста панночка
Червéня
котрій батечко-Літо
та
Природа-Неня
через бджолиний рій
заклали всьому початок
Божих печаток
вплівши
в гарячі коси
кинуті на сінні покоси
кульчики вишні
підвіски черешні
коралі порічок
червоних щічок
та
полуниць-суниць
галявин і грядок
сестриць
в котрих
з
недавнього цвіту заметілі
налились-наповнились
із соковитих злив
гарячі стяги кошенілі
відтоді
ставши плодами
ягодами
живлячим вогнем обвиті
листочками
від ласого ока
прикриті
аби вдогоду виспатися
а тоді
вже можна
в обійми лозові
чи міжстінки
поливано-шовкові
коли ж тиша парує
і сонечко грозу чує
то
ховає під промінчиками
повні гнізда
пташок-батьків
із цвіріньчиками
та
нірки-кудельки
сімей хутряних
за стінами гребельки
в цей час
лише соловейко не стихає
бо
колискову
для всіх малят
співає
а
найдовшими днями
між травички шпилями
маки й волошки
усміхаються
з країв короткої ночі
до
люпину й ромашки
і
на світанку
накидавши
мрій та снів
у лілії шклянку
чекають на заспаних цвіркунів
що
стирають крильця
даруючи
вечірньо-нічний спів
а тим часом
туман
знову спокій сповиває
а в нім
все живе
на продовження роду чекає
і тільки на колючках шипшини
літньої днини
сидить Зозуль
покинутий на Повітруль
та кличе
свою половинку:
— ку-ку ку-ку
де ти? де ти?
за тобою летіти
поміж дерев
чи в очеретяний кут?
а вона
яєчка в торбинку зібрала
і коли їх
в чужі гнізда
попідкладала
йому відповідала
— знайди мене я тут
знайди мене я тут...
Літо
Марія Дребіт
01.06.2024 Португалія
малюнок акторки в ші