Відгукнися, прошу, Маргарито,
На провулках між снів забуття.
Простели рушничок колориту,
Крізь моє чорно-біле життя.
Ти у пам’яті звабним портретом
Так красиво на душу лягла.
Бігла поруч завжди силуетом,
Неймовірна й божественна Love.
І звучання тоненьких підборів
Я почув, мов заніс їх у кров.
Пульс натхненно губився у хорі,
Смакував як ти йдеш, кожен крок.
Погляд – сила, подія яскрава,
Рух волосся – я вмер і ожив.
Розлітаються серцем октави
І відходять кудись міражі.
Посміхнися, прошу, Маргарито,
Доторкнися дзвіночків душі.
На провулках надійно закритих,
Де кохання розквітло мерщій.
21:30, 07.02.2020 рік.
Зображення: https://elpickup.ru
