Люди думають, що затінок шкодить квітам.
Та гляньте на конвалію,-
як розквітла вона!
Якою стрункою і певною
стала її тендітна постава.
Під крислатим щитом горіха
роси світанкові напувають її силою,
вливають у стебла
джерельну чистоту життєвої мудрості.
Весь жар полудневої спеки
стримують дужі плечі крислатого легеня.
А в дар за цей тихий, впевнений захист
слухає він мелодію нестримного серця,
зароджену в травах
під акомпанемент вітру.
І так обоє набувають певності у власному Призначенні.
Надихають, тримають небо...
Милують око, пробуджують розум.
.........................
Найвище блаженство досконалої любові...
16.04.2024р.
