|
***
Ті квіти -- вогні космосу..,
Квіти, що діти,
Якими шукаєм
Себе --
В житті навмання,
А може не так все,
Якщо лиш достатком
Закінчення світить
Лихе у життя,
Бо...
Все бачить Око
Недремне,
Що нас від народження
Завжди веде
У той бік лабіринту
Світла,
Де промінь життя,
Як вогонь
Цвіте
І...
Ті квіти -- вогнів квіти,
Якими родили дітей --
Із себе, собою,
Як цілість життя,
До того порогу
Пізнання достойності,
Що має -- у собі,
Вчорашнього присмаком,
Забуття :
У собі,..
Сьогодні..,
Як старість й непотріб,
Коли молоде
Наступає
І квітами ніжними
Спілими, в запахах,
Нас до землі
Присипляє,
Бо всі минають
І все минає
Та вчорашніх втрат
Не вертає
То, що у серці --
Останнім акордом,
Кохання людського --
Іще тримає...
------------------------------------------------
27.03.2024; Paris (Aurora)
===================================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
ID:
1009624
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.03.2024 11:29:39
© дата внесення змiн: 28.07.2024 23:18:33
автор: MAX-SABAREN
Вкажіть причину вашої скарги
|
