НЕ ЗАБУТИ ГОРЯ
У день прощення я вірша читаю.
Поет все клятим ворогам прощає...
О Боже, ти скажи невже під силу
Забути мамі синову могилу?
Як бути діткам тим, що не діждались
Батьків своїх, з якими не награлись.
Вже не загляне в оченята татко,
Бо він загинув під ворожим танком.
Прощення?! Що ви? Ні!Його не буде!
Подумайте про себе, добрі люди.
Невже пробачити таке можливо
Отим катам без розуму спесивим.
Кажіть чи думайте, що я без віри.
І що не знаю теревеням міри.
Та не забуду я людського горя .
Воно завжди в думках моїх і поряд.
