Бокал червоного, як кров, вина
Здійняв у пам‘яті моїй хмільній
Лавину спогадів отих п‘янких,
Яких з тобою не допив до дна.
В мереживі життя ламких доріг,
По часу лабіринтах й наодинці
І миті не згубив, що цінний скарб, беріг…
Скажи, а ти іще смакуєш їх?