Розлилася флейта гарно й мелодійно,
Попід синню неба, там порядок свій.
Де ж ти ходиш, щастя, щастя безнадійне?
Народися в серці, хоч на мить, мерщій!
Протопчи стежину через край терновий,
Повиймай з-під шкіри скабок гостроту.
Я за болем вічним розгубив розмови,
Ще й ковтаю гірко вкотре самоту.
Розлилася флейта звуками октави,
Закувала серце в неприступний сум.
Де ж ти ходиш, щастя, на просторах яви?
Відгукнись так щемко, поверни весну.
9:58, 9.08.2018 рік.
Зображення: https://www.look.com.ua