Брехливі вислови, слова гладесенькі,
Стою і слухаю про «рускій мір».
Хіба ж ви, нелюди, такі ріднесенькі,
Коли ракетами у кожний двір?
Коли спустошили будинки з школами,
Немає діточок, а був тут рай.
Гуляє вітер між вікон колами,
Про мирну дниноньку, хоч не питай.
А в кожну ніченьку, бодай вас, приспано.
Вони ж не відають, що чинять зло.
Якої ж лютости у душах зібрано,
Зʼєднались варвари в одне кубло.
О люба, правдонько, в земному всесвіті,
Тебе відштовхують, на сміх цькують,
Я ще не бачила такої зверхності,
Що сіють не́уки і те пожнуть.
