«Мій краю, невимовна радість
Заповнює мій розум по вінець,
Коли на тебе гордо позираю,
Як доїдаю вранці свій млинець».
Корова може трохи і свята,
Але бувають в неї і проблеми,
"Приперлась з півдня всяка голитьба,
Не поміщається між золота й богеми …"
Навести лад десь там в чужім краю?
Колись на трон нікчему посадили?
«Брехні цієї я не визнаю!
Ми тільки все найкраще їх учили …»
Змахнув сльозу ще ні, не президент,
Колись актор, умів щось показати.
Свого болота вправний диригент.
Навчилися показувати п’яти ….
Десь там на сході пані молода,
Та що казати, файна молодиця,
Коли до краю вдерлася орда,
У себе в хаті встигла зачиниться …
Воно ж сусіди спершу, як годиться,
Підперли двері, зберегли город,
Але «щоб без образ, пробач, сестрице,
Ти не підходиш нам. Не наших ти пород* …»
*усвідомлений русизм
Стоїть оцей з задертим штучним чубом,
Мабуть орда йому якась і десь рідня,
Європа вже міцні вставляє зуби,
А в нашій хаті, як завжди, гризня …
……………..
А може, все не так уже й трагічно,
І ця правдивість більше без лапок,
І листопад мов чарівник магічний -
Америка з зірками без дірок …