"Я повинна добитися успіху, інакше остаточно перетворюся в домогосподарку. Я більше нічого робити не вмію, а мені вже 22 ! Господи, змилуйся наді мною, дай мені ще більшого натхнення й витримати усі випробовування та перешкоди..." - молоденька солодкаво голосна мама, яка почала робити кар'єру співачки в кабаре, в черговий раз збиралася в творчу подорож (ні, це ще не було турне)
"Я мушу там перемогти і тоді мене помітять усі впливові особи музичного бізнесу...- вона вкотре налаштовувала себе на позитив, похапцем пакуючи валізи.
Мова йшла про національний конкурс молодих шведських талантів, котрий мав відбутися у Стокгольмі літом 1967 року.
"- Рагнаре, любий, посидиш з нашими діточками. Я надовго не затримаюсь...- пообіцяла заклопотана красива дружина з темним пишним волоссям, немов з обкладинки журналу, своєму чоловікові, такому ж музиканту, що грав в джазовому оркестрі на трубі.
- Фріда, ти дедалі частіше пропадаєш з дому. Дітям необхідна материнська турбота й ласка. Вони ще дуже маленькі. Хто про них піклуватиметься ? - строгий голос глави сімейства не давав жодних шансів на майбутню славу і почесті.
- Візьмемо няню, адже це може вирішити мою долю ! - невгамовна артистка вже виходила з себе. Не можна так дратувати творчих особистостей, бо в них дуже тонка душевна структура.
- Ну що ж, роби як знаєш. Тобі видніше... - буркнув у відповідь невдоволений господар і вийшов з кімнати. Він протер свої окуляри, які геть покрилися густим паром. Нерви-нерви, треба із ними ще впоратися. Нелегко двом талантам вживатися.
- Мамо-мамо, розкажи нам казочку ! - не відставали від захеканої матері її чада.
- Добре, мої розбишаки. Сідайте тихенько й слухайте уважненько. Десь в одному далекому королівстві жила-була дівчинка дуже-дуже бідна. Мати в неї рано померла, батька зачарували злі духи. Виховувала її бабця як могла. А дівчинка співати любила понад усе. І ось одного разу високоповажний король організував королівський бал і заявив, що хто найкраще заспіває на ньому, того чекає велике майбутнє, посада в його маєтку, веселі регулярні забави, а ще заможне безтурботне життя до кінця земних днів. І бідолашна дівчинка вирішила спробувати долю. Але для початку їй треба поїхати до Стокгольму на проміжний конкурс, аби потім впевнено йти до свої цілі...
- А як звали короля ???
- О, він був у великій пошані, мав довгі вуса і свою студію звукозапису...
Час показав, що цього короля звали Стіг Андерссон - власник найбільшого у Швеції музичного лейблу та майбутній продюсер славнозвісного квартету "АББА". Турботливою матір'ю, яка начитала пророчу казку власним дітям, була Анні - Фріда Лінгстад - мега популярна вокалістка того ж колективу. А супутник, що вів діалог із нею, її перший чоловік - музикант Рагнар Фредрікссон.
Як зауважив би відомий літератор : "Життя - найкращий романіст."
Дякую Вам. Пісні "АББИ" вічні. Їх і через років сто будуть співати як і нашу "Червону руту". А щодо реалій, то вони настільки захоплюючі, що не треба нічого нового придумувати, тільки добре скласти на папір оті бурхливі перипетії.
