Мама (перевод с украинского)
Сдавила гордо траурная боль
И сквозь людскую мрачную аллею
Соседи гроб подняли над собой.
Плыла впервые мама над землею.
Сквозь все село, огромное село,
По старому славянскому закону
Людское горе безутешно шло
И колыхалась впереди икона.
Мне говорили: «Век свой прожила
На свете мама ласково и гордо!
И, может быть, за добрые дела
Сгодился б ей, пусть самый малый, - орден.
Должно быть, дешевеют ордена,
Поскольку обошли такие руки!»
Салютовали ясени сполна,
Взяв равнодушье чье-то на поруки.
А мама, мама светлою была.
И выражало мамино обличье:
«Живых не упрекают за дела,
Чтоб мертвых оценить и возвеличить!
Но слава мертвых путь к сердцам найдет
Назло фанфарам самых лживых слав!
В свои сердца забрал ее народ,
И в предвечерье шел за мамой вплавь.
Оригинальное стихотворение
Анатолій Мироненко
Мама
Здавили горло траурні жалі,
І крізь людську присмучену алею,
Уперше відірвавши від землі,
Несли уперше матір над землею.
Через село, через усе село,
По давньому селянському закону,
Моє невтішне горенько плило,
І хтось гойдав попереду ікону.
І хтось казав, що вік свій прожила
Моя матуся лагідно і гордо,
І що, мабудь, за всі її діла
Годився би бодай найменший орден.
Що мусять дешевіти ордени,
Якщо вони такі минають руки…
Салютували в небо ясени,
Чиюсь байдужість взявши на поруки.
А мама…Мама світлою була,
Мов говорила: – Людоньки, не личить
Нам дорікать живим за їх діла,
Щоб мертвих оцінить і возвеличить,
Бо слава мертвіх – вища з нагород…
І, мов на зло чіїмсь фальшивим славам,
В свої серця ховав її народ,
І в надвечір`ї плив за нею плавом.
