Струм із долонь, він, неначе мольфар,
Вкотре спілкується з небом тактовно.
Чуєш, твій голос, десь там, серед хмар,
Зливу відчув автентичну із громом.
Бачиш, проміння у спектри вдяглось,
Стильно зігнувшись у такт напівсфери.
Буде все добре, лишилось ось-ось
Понад дощем, відчиняючи двері,
Стримати радість, що лине з грудей,
Знати напам’ять свою ідентичність.
Вже громовиця так лунко гуде,
Струм із долонь підлаштовує вічність.
19:45, 03.06.2018 рік.
Зображення: http://zaknews.in.ua
