Праздник мертвых
Последняя нить чужого отшельничества
—Ночи Откровений и Истины—
Вьётся с веретена Галактики
Между двумя огнями прогалины тьмы:
Когда распахнутся створки Брамы,
Когда прокричит сова благовоний осени
И спелых кистей рябины ночей,
Таких же багряных (закат),
Коснутся ладони Вечности:
Эпона гонит тусветных коней
На дикое гульбище Дагды:
Этот Космос — котёл бурления жизни,
В котором варятся звёзды и планеты,
Туманности и чёрные дыры —
Готовится блюдо для богов и людей,
Для пиршества буйного:
Самайн. Ночь на вершине осени грёз.
Ночь начала и конца.
Я жил и любил, бедствовал и блаженствовал,
Блудил тропой келейников и койотов,
Считай достиг просветления —
Не чая. В свой час. Хотя… Астры…
Огонь, как и прежде, греет
и испепеляет зло.
Мы были и будем. Мы вечны. Мы пастухи.
Отары звёзд, что пора загонять в зимнее
Стойбище.
Все мы вечны.
Как ночь. Как Самайн меж светами.
От костра рябины — этого дерева-оберега —
Я зажигаю факел и освещаю Космос
Этим цветущим светочем.
OSAlx 2о22-11
*
Горобиновий Самайн
«З води подав їм гілку горобини…»
(Скела «Викрадення стад Фроеха)
Остання нитка чужої самотності,
Ночі Одкровення та Істини
В’ється з веретена Галактики
Між двома вогнями галявини тьми:
Коли відчиняться брами,
Коли прокричить сова запахів осені
Стиглі ягоди горобини ночей
Таких же червоних (заграва)
Впадуть у долоні Часу:
Епона жене потойбічних коней
На шалене гульбище Дагди:
Цей Всесвіт казан вирування життя
В якому варяться зорі й планети,
Туманності й чорні діри –
Готується страва для богів і людей,
Для бенкету шаленого:
Самайн. Ніч на вершині осені мрій.
Ніч початку й кінця.
Я жив і любив, страждав і радів,
Блукав стежою людей та собак,
Майже знайшов просвітлення –
Ненароком. Доречно. Але… Айстри…
Вогонь як і перше гріє
і спалює зло.
Ми були і будем. Ми вічні. Ми пастухи.
Отари зірок, що час заганяти до стійбища.
Зимового.
Всі ми вічні.
Як ніч. Як Самайн – між світами.
З гілок горобини – дерева таємниць
Я запалюю ватру – освітлюю Всесвіт
Цим квітучим вогнем-келихом.
Шон Маклех
Написано в ніч Самайну в 2022 році. Хоча, звісно, правильно вимовляти не Самайн, а Савінь…
