Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: jogasan: ГЕНОЦИД - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Leskiv, 24.04.2024 - 15:42
За ідею твору ставлю великий плюс: не слід забувати історію. Але додам, що розкуркулення відбувалось руками своїх же українців. Маю досить фактів, щоб так говорити. І це наша українська біда: самі себе топимо. На жаль. Не тільки вороги нас нищать. І це також сумно. Щодо віршування, то я не вмію так глибоко копати, як пан Zorg, я ж бо бабця недалека і намагаюсь свого неписьменного писка не розтуляти. У цілому твір сподобався. Ну "много буков" можна б і скоротити . Але автору видніше.
Дуже дякую за відгук. Так, нажаль, своїх гн"д завжди вистачало і вистачає зараз. В творі я їх узагальнив як більшовиків, бо серед них завжди був різний непотріб, в тому числі і тогочасні маргінали, типу відомих нам Гіві, Мотороли і т.п. Історія повторюється постійно, але з новими нюансами і тому ми маємо її знати, щоб протистояти таким життєвим викликам. Я згоден, вірш не ідеальний, завжди можна краще і, дійсно, треба було б, мабуть, зробити коротшим його, але вийшло саме так.) При нагоді передивлюсь його ще, можливо щось підкорегую.
Ще раз дякую за адекватну і розумну критику, бо є тут один вєлікій, якому корона мозоль в голові натерла. Zorg, 24.04.2024 - 08:57
Безусловно, коммунизм является самой страшной, отвратительной и позорной вехой истории того времени, в котором и мне довелось пожить. Мы тогда существовали под разными лозунгами типа:Лучше меньше, да лучше! Что касаемо произведения: по всей вероятности, автор решил взять читателя на измор количеством букв из которых, к сожалению, он так и не смог составить высокосмысловое произведение. Превалируют слова с уменьшительно-ласкательными суффиксами, что говорит о детской линии поведения (инфантильности) взрослой особи. Скорее всего, сказывается женское воспитание, так называемая безотцовщина. Имеют место неверные склонения слов по падежам. 5-й карен с описанием отца воспринимается не иначе как: папа с виду был хорош, потому что в кепке. В 6-м катрене описания матери ( и подобный ляп не в одном произведении данного автора) присутствует однокоренная псевдорифма: ніжна-ніжні, что говорит о низком уровне словарного запаса и абсолютно неверном толковании самого понятия рифмы. И воспринимается как: наша мама хороша, потому что хороша Об остальном нагромождении можно смело написать и т.д., и т.п. В большинстве катренов слова искалечены неверными авторскими ударениями и создается впечатление, что читаешь какую-то низкопробную тарабарщину. Уверен, что автору необходимо изменить поэтическую линию поведения, ибо все вышеперечисленные призраки говорят о глубокой графомании. Да и прислушаться к лозунгу: Лучше меньше, да лучше! - не будет лишним. Какие же причины могут двигать взрослого человека с высшим образованием до уровня посетителя детсада? Причина одна - это деградация на фоне прогрессирующей графомании. Общее впечатление: Однозначно, подобная низкосортная продукция, а именно данное произведение, наносит вред читательскому вкусу, поскольку не несет в себе ничего существенного, кроме букв и знаков препинания. Рассуждать и беспокоится о нынешнем психическом и умственном состояние автора не берусь, поскольку заниматься подобным - это его добровольный выбор!
Дякую за коментар, зорг. Пам’ятаєш, коли звониш оператору Київстара, там іноді говорять: Дякуємо за дзвінок, лишайтесь, будь-ласка, на лінії. Ваш дзвінок дуже важливий для нас!" Просто пригадалось, коли прочитав.)
А тепер до того що ти розбирав в цьому творі. В тому, що там написано зменшувально-лагідним тоном, ніякої інфантильності немає, тому що розповідь ведеться від імені головної особи - хлопчика, якому лише 6 років, і діти в такому віці сприймають світ миліше і наївніше, ніж такі злобні мудаки, як...(думаю здогадаєшся про кого я, о вєлікій ). Навіть, той самй кашкет, до якого ти доколупався, в реальності для якоїсь дитини міг би бути якоюсь асоціативною річчю, що пов'язує її з образом батька, якого вже немає. Це проста і зрозуміла річ, але ти цього чомусь не побачив, мабуть деменція знову загострилась, через те що я тобі перестав нагадувати випити ліки. Я завжди за гарну критику, але з якого переляку ти до цього вчепився, біс тебе знає. Ти хочеш мене переконати в моїй графоманії постійно, і нав'язати мені цю думку? Не вирачай даремно свій дорогоцінний час, бо графоманія це залежність, а я пишу від душі і в кайф собі. Я нікого не змушую робити з мене ікону поезії, а якщо подобаються чи не подобаються мої твори, то будь-ласка, оціни, покритикуй, підкажи. Я буду лише вдячний, так як я зараз вдячний тобі, хоч і сичиш до мене, як скажена зміюка. А що до тебе, то під хворобливим бажанням писати і доводити написане до ідеального стану, завжди бути перфекціоністом в написанні, і є залежність, тому це графоманія, збочена і злобна, яка зруйнувала тебе як розумну особу та перетворила на старого бубнящого діда, який сидить в себе темній норі з думками про свою величність. Будь трохи простіше, зорг, до тебе люди потягнуться. За комент все рівно дякую і на деякі твої зауваження зробив висновки.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
То був мій сон, який я бачив знову,
І відчуття тріумфу лоскотало дупу, Себе я тішив думкою такою, Бо я Вєлік, а всі навколо мухи. Прокинувся ж я якось серед ночі, Заснути вже не міг - хотілось дрина, А ще я пригадав сіркові очі, Свою незграбну і убогу писанину. І стало соромно мені за свої дії, Заплакав я тоді, немов мала дитина, Бо усвідомив, що невдаха-лиходій я, І що я дуже, дуже кончена людина. Як вийшло так? Я ж був вєлікім Зоргом... В своєму генії купався з головою, Мене носили, ніби я для всіх був Богом, Але я з "бездарью" зійшовся у двобої. Писати я почав дурню і бикувати, І посміховиськом тепер для всіх здавався, Тепер оленем мене будуть називати, Коли б, і хто, до мене часом не звертався. Тому прокинувшись бо вже цієї ночі, Дошкандибав я до дзеркал, що у сортирі, Зібрав всю слину я, і харкнув собі в очі - Тепер до ср*ки моя клята писанина. Як завжди не дописав повну версію, тому знову роблю це за тебе. Нагадую за ліки! Візьми дві таблетки в баночці, яка стоїть на столі праворуч від холодильника, та що вища за інші. Набери воду з чайника в чашку чи стакан і випий негайно, байдуже чи до їжі чи після, вже не важливо, бо може бути запізно (з крана не пий, якщо не маєш бажання з унітаза не злазити, хоча може і щось тим часом напишеш, тому вирішуй сам...). Як вип'єш, то одразу лягай на підлогу, закривай міцненько очі і сто разів прочитай без зупинки цю свою мантру в повній версії. На останньому разі ти відчуєш себе краще і тоді, лише тоді можеш лягти на диван і поспати до завтра, а вже завтра сідай за роботу і буде тобі щастя.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину.
Добре, бачу що ти здувся, а тому буду вважати, що ти покаявся, визнав свою помилкуі вибачився за своє хамство. З твого боку це виглядає як глухий кут, з якого ти не можеш вилізти, а лише так відгавкуєшся. А я не добиваю, хоча мабуть іноді треба...
Добре, зорг, живи і більше не діставай людей. Якщо ти знову пришлеш свою дурню, я на неї відповідати вже не буду.
В яскравий день, а може й серед ночі
Із хати шкандибатиму до тину, Щоб харкнути тобі в сіркові очі Та на твою бездарну писанину. valentinaaaa, 31.03.2024 - 19:53
Я потрапила у інший світ,Цього не знала я ніколи Вам велике дякую за звіт, На колінах я біля ікони. Низький Вам уклін і велике дякую! Завжди рада зустрічі із Вами! jogasan відповів на коментар valentinaaaa, 31.03.2024 - 23:01
Дуже приємно!) Щиро дякую за коментар!Я теж буду радий зустрічі. О. Хвечір., 31.03.2024 - 13:27
Це шедевр!Читаю, наче про сім'ю могодіда з Кубані.Нехай згинуть розтрикляті москалі! jogasan відповів на коментар О. Хвечір., 31.03.2024 - 14:58
Дуже дякую за коментар!Я був би радий, щоб наша історія була іншою, а відповідно і приводу для написання таких віршів не було. Та історію треба знати і пам’ятати, щоб її найгірші проміжки не повторювались ніколи. Москалі при нагоді завжди гнобили наших людей, а ті завжди робили їм опір. Голодомор - це покарання за опір. Якщо не зламають, то знищать. Саме це могло бути зараз, якби би 2 року тому, ми не зламали їхні плани. Але загроза ще дуже сильна і ми маємо всіма силами і можливостями підтримувати та допомагати нашим хлопцям, що безпосередньо на фронті змінюють історію. Смерть клятим москалям! |
|
|