Життя, то дивний марафон -
Біжиш вперед,
А ніби від минулого втікаєш,
Але коли воно вертає в сон,
Яким було, таким сприймаєш...
Той стрімкий старт, прискорення,
Пізнання торжества сил добавляє...
Те милування, які ж бо ми нескорені,
Коли бажане у руці тримаєм...
Життя, то дивний марафон -
Вже фініш майоріє, а не спішиться бігти,
За обрієм минулого вже зник перон,
А суму на душі ні крихти...
І просинаюсь з посмішкою на устах,
І з дрімотою мило усміхаюсь...
Давно подолано той страх
Де ставив запитання,
Тепер же сам на них відповідаю...
