Нині ми усі сумуєм,
Бо іде війна,
Та до миру ми прямуєм.
Скінчиться вона.
Наче лід, війна розтане
В нашому краю.
Мир у ньому все ж настане.
Ми, мов у раю,
Будемо всі з вами жити
Щасними людьми
І не будемо тужити
Більш ніколи ми.
Але досі в нас триває
Ця страшна війна.
Серце й душу розриває
На шматки вона.
Та невже прийшли ми з вами
В світ, щоб воювать
І, як наслідок, роками
Тільки горювать?
Ні. Звичайно, ні. Всяк знає
Істину просту
Цю, допоки час минає.
Та війну пусту,
Беззмістовну та жахливу
Люди в нас ведуть,
Істину ніяк важливу
Цюю не збагнуть.
О, її збагніть же, люди,
Й припиніть вести
В світі цім війну усюди,
Де можливо! Ти,
Я, вона, він народились,
Щоб у мирі жить,
Хай куди б ми не прибились,
Й лиш добро робить.
Євген Ковальчук, 02. 11. 2022
ID:
1001245
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 20.12.2023 21:37:53
© дата внесення змiн: 20.12.2023 21:37:53
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
