Б’є морозною крупою
люто в шиби заметіль...
Стало марю я тобою,
сунуть згадки звідусіль.
Хай завіхолене місто,
душу пристрастю пече –
Очі мріються вогнисті,
пасма пряні до плечей.
Кинусь вулицям у руки
в чорнім брилі набакир,
Щоби вистудити муки,
дані валкою зневір.
Жодна мова не опише,
як томлюся повсякдень –
Ти для мене найдзвінкіша
з чутих зорями пісень.
Крий же, хуго, все габою,
дужай в ревному витті!
Ще зійдуся із тобою
якось в іншому житті!..
12.ХІІ.23 р.
Чудовий вірш, Ярославе! Я відчув щось нове, важко сказати, що саме, але... Можливо, це початок нового календаря для Вас? І нехай у ньому буде натхнення й кохання! Бачив з Ваших відповідей, що Ви народилися взимку? Я теж зимовий...
Не скажу нічого напевне про "початок нового календаря", однак з настанням нового року неодмінно прагнутиму до кращих змін в житті. Повірте, у нас ще й невелика різниця в датах народження) Вдячний за візит, відгук і побажання, навзаєм
Просматривается образ повзрослевшего Кая из Снежной королевы. Ему всё-таки удалось сложить из льдинок слово вечность и теперь он способен заставить кипеть страсти при абсолютном нуле (-273,15 С). К тому же юноша овладел навыками прозектора, что ещё более сгущает темный окрас его мышления. Весна-утро, лето-день, осень-вечер, зима-ночь. Вы ребенок ночи, молодой мастер, ибо видно, что пришла ваша любимая пора. Хороший ход!
Прозектор відповів на коментар Zorg, 13.12.2023 - 18:10
Безумовно зима - найближча мені пора року, мав честь в її ж вирі народитися. "Снігова королева" ж була однією з моїх улюблених казок в дитинстві. Щиро дякую
Гарний вірш! 
