Б’є морозною крупою
люто в шиби заметіль...
Стало марю я тобою,
сунуть згадки звідусіль.
Хай завіхолене місто,
душу пристрастю пече –
Очі мріються вогнисті,
пасма пряні до плечей.
Кинусь вулицям у руки
в чорнім брилі набакир,
Щоби вистудити муки,
дані валкою зневір.
Жодна мова не опише,
як томлюся повсякдень –
Ти для мене найдзвінкіша
з чутих зорями пісень.
Крий же, хуго, все габою,
дужай в ревному витті!
Ще зійдуся із тобою
якось в іншому житті!..
[i]12.ХІІ.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2023
автор: Прозектор