Вітре, дуй сильніше, сильніше, у мою спину,
Боже, хочу в гості до Тебе, спусти драбину.
Хочу ближче до раю, чаювати з Тобою,
Я така обезсилена, і буваю злою.
Розкажи мені, Отче, як маю жити?
Я ж вдалася у Тебе, мені треба творити.
Ти читав у Костенко про людськії крила?
Навіть птахи їх мають - я би теж хотіла.
А ще хочу свободи, що не має кордонів,
І щодня трохи щастя - хоча б на долоню.
І ще мучить питання: молитись доколи
Щоби люди не гинули, не було воєн?
...
Бог долив мені чаю, простягнув блокнота...
Обув берци й сказав: мене жде третя рота.
@ож
Фото автора
