Коли я прокинусь - наснись мені.
Прийди опівнічним маревом.
Розлий почуття невизнані
Яскравим дощем над хмарами.
Прийди беззвучними кроками,
Доторкнись до серця долонями,
Не болючими, не жорстокими,
Але ніжними, теплосторонніми.
Проникай в мене до підсвідомості,
Де ростуть почуття несказані,
Доки вдихи й думки судомисті
Кольоровими стануть стразами
І коли я розтану між зорями
Розчинюся в тобі до атома,
«Я» і «ти» прозвучать синонімом,
Ти прийди, і наснись мені заново.
