Наврядчи я побачу тебе,
море,
Тим поглядом,
що мріяв і любив.
Вже над тобою будуть
тьмяні зорі.
Найяскравіші
із коханням загубив.
Пісок не той
не ті лоскоче стопи,
мільярд разів
заплутавши сліди.
А місячна доріжка
як оздоба
лише у серці
буде назавжди.
Не пеститимуть шкіру
ніжні хвилі
і не відтворить ласку
млосний бриз.
Молочний ранок
з релаксовим штилем
лише насниться.
Марення
каприз...