Я ж збожеволію без тебе. Буду пити міцну каву з чорним шоколадом. Довго не спатиму. Напишу декілька сумних віршів. Можливо,про тебе,або шоколад. Помрію про те,як ми втечемо з дому..кудись до моря. Як ми будемо сидіти під цим повним місяцем вночі на морському березі під хвилями...тоді твої губи матимуть смак солоної хвилі.
Або втечемо до Швейцарії. І будемо у якійсь затишній кав'ярні без вікон пити гарячу чорну каву з пінкою і їсти справжній швейцарський шоколад!...тоді твої губи матимуть гіркуватий смак кави.
А,може, в нас вийде втекти до Парижу! Тоді,теж під повнем,ми будемо сидіти на даху навпроти Ейфелевої вежі і пити напівсухе із цукерками...тоді твої губи будуть п'янкі на смак,як холодне вино. Париж під нашими ногами,тільки уяви!
Або ж зараз ми втечемо з будинків і зустрінемося десь на перехресті доріг...тоді твої губи будуть в пилу і на смак як...звичайні губи.
Але моя міцна кава вже вихолонула.
Ти на ці мрії посмієшся і подумаєш,що я божеволію-так мрії і стають вбитими...
|
|
