За старість втрачену.
Хотілося б відпочивати,
Ловити рибку на ставку,
Чи внука ще чомусь навчати,
Та й мати старість от таку.
Та не вдалось спокійно жити,
А старість, щож, нехай ще почекає,
Війна іде страшна, і правди ніде діти,
Пока рашисти нашу землю топчуть - спокою не має .
Болять і руки й і суглоби,
Спина болить і від утоми стогнуть ноги.
Не чує вухо, але бачать очі,
Ворожу силу навіть серед ночі .
Й рашистам тут не заховатись – Ні!
Всі будете отам в землі, в пітьмі.
В мішках поїдете ви "к матерям", вдовицям,
За втраченую старість, бажаю кров‘ю вмиться
|
