Здалася осінь дуже рано,
Могла б погріть ще нас теплом.
Що ж піддалась вона обману,
Зима ввірвалась напролом.
Спочатку тихо, непомітно,
Заворожила нас сніжком,
Щоб ми забули всі про літо,
Про це подумала тайком.
Вночі враз вдарила морозом,
(Коли в теплі усі ще спали),
Зими не чули ще погрози,
Які повільно наступали.
Та влітку я була обачна,
Шматочок літа заховала,
Тепер відкрила я заначку,
Тепла мені так стало мало.
Візьму твої гарячі руки,
Вони добавлять ще тепла.
Твої доторки теплі, любий.
Твою сердечність прийняла.
Удвох зиму оцю здолаєм,
(Не так далеко й до весни).
Тепло двох душ ми позбираєм.
Тепер до мене пригорнись..
Тепліше зараз значно стало...
Чудово 
Душевно та обнадійливо, Надіє! Шматочок літа став у пригоді! 
