Поки він живий, ще є надія,
на його повернення з війни.
І колись омиє наші ноги хвиля,
первозданної щасливої весни.
Я не маю права на безсилля,
чи мої зусилля задарма?
Ти мого життя святі вітрила,
і душі моїй тяжка журба.
Наша ниточка міцна й тривала,
дочекаюсь, тільки ти не відпусти.
Як би бачила майбутнє, ще сильніш кохала,
і частіше бігала за руку по косі.
