На правом плече моём вырос чёрный лес
чёрные стволы
хрупких сосен
застыли в молитве то ли к ветру
то ли к человеку
то ли ко сну
а может ищут в стоге сена иголку памяти.
На левом плече моём
разросся чёрный город
как чёрный хлеб
в нём люди
проходят мимо пустых коробок домов
с завязанными глазами
ещё немного
и город проглотит анаконда тьмы.
На спине моей
кладбища из автомобилей
поездов
фабрик
кофеен
ни одной уцелевшей кондитерской
забудь про эклеры с фисташковым кремом
на веки вечные.
Ноги мои
корни
врастаю и разрастаюсь
вместе со всем
что на мне разместилось
Бог подсматривает в монокуляр луны
звёзды рассыпались по небу
как веснушки
я буду здесь
я останусь
ноги мои корни
на мне города и леса
кладбища кофеен и парков
буду хвататься за соломинку памяти
буду молиться Отче наш ветру и траве.
Аминь.
3.9.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
На правому плечі в мене виріс чорний ліс
чорні стовбури
тендітних сосен
застигли в молитві чи то до вітру
чи то до людини
чи то до сну
чи шукають в копиці сіна голку памʼяті.
На лівому плечі у мене
розрослося чорне місто
як чорний хліб
в ньому люди
проходять повз пусті коробки будинків
із завʼязаними очима
ще трохи
і місто проковтне анаконда темряви.
На спині моїй
кладовища з автівок
потягів
фабрик
кавʼярень
жодної вцілілої кондитерської
забудь про еклери з фісташковим кремом
на віки вічні.
Ноги мої
коріння
я вростаю і розростаюсь
разом зі всім
що на мені розмістилось
Бог підглядає в монокуляр місяця
зорі розсипались небом
наче ластовиння
я буду тут
я залишусь
ноги мої коріння
на мені міста та ліси
кладовища кавʼярень та парків
хапатимусь за соломинку памʼяті
молитимусь Отче наш до вітру та трави.
Амінь.
