Мой любимый киножанр
роуд-муви
и недаром
моя война
срежиссирована по всем законам жанра
мы переезжали
раз 30
или 40
наверное
сотни тысяч километров дорог помнят
трение колёс наших
изношенных автомобилей.
У каждого дома
своя история
дом живёт и разрастается
как мох
или человек
или Бог
а Бог взрослеет?
Дома коллаборантов
всегда раздражают
они сбежали в россию
часто потом в Европу
да и живут себе в новых домах
а их родные жилища
пишут новую историю.
Одна женщина
в спешке покинула свой дом
оставив привязанным большого красивого пса
двор с розами
погреб с консервацией
холодильник с русской сгущёнкой и красным маком
кстати
должен прибавить ещё один к множеству грехов
конфеты оказались вкусными
это было сладкое начало осени
каждое утро разливалось парное молоко тумана
ты прыгал в него
и плыл брассом
один за другим
освобождались наши города и посёлки
а в них люди и поля
сады, домашние животные и фермерский скот
мы съехали из этого дома через 3 дня
прилетело прямо во двор.
Другая коллаборантка
больших масштабов
через Эстонию вернулась на освобожденную территорию
зашла в квартиру
куда нам полиция разрешила заселиться
чтобы забрать носки, постельное белье, тапочки
и мыло
привезённое из турецких отелей
теперь она за решеткой
грехами её можно затопить Вселенную
это не про конфеты
в конце концов.
Часто
за домами хороших людей присматривают соседи
по разрешению хозяев дают ключи
мы бережно относимся к жилью
как в 70-е к чайным фарфоровым сервизам
в такие дома мы заходим осторожно
чтобы никого не всполошить.
Рассматривать полки с книгами
с радостью находить Кобзаря
возле большой советской энциклопедии
грамоты или медали
за победы в городских соревнованиях
по лёгкой атлетике или пауэрлифтингу
развешанные на стенах
как иконы
ну что же
давайте поговорим о Боге.
но постойте
мы если говорим
то только о Боге.
Расскажу об особом доме
однозначно особых людей
изо всех вещей
что я перенес в шкаф с дивана
самое интересное
что нашёл
старые деревянные колодки
и довольно качественную обувь ручной работы
синие велюровые мокасины
бежевые кожаные туфли на каблуках
похожие на обувь какой-нибудь привлекательной владелицы салона в одном из типичных вестернов
а ещё
среди книг
я нашел специальный термометр
для измерения температуры проявителей фотоплёнки
о
насколько же это мои люди
как будто
я – новая проекция
диафильм людей
выехавших из дома.
Что касается Бога
он стоял прямо передо мной
у подоконника
спрятанный
под слоем тонкого стекла
обрамлённый лакированным деревом
тихо и спокойно на меня смотрел
бледный
как печка
а я смотрел на него
мы изучали друг друга
словно
при первой встрече
осторожно и бережно
чтобы не спугнуть
ладошка Бога была поднята
типа давай пятак, парень
Он мне молча говорил
ничего не произнося
я его слушал
закрыв уши ладонями
Жаль
что не было переводчика
в конце концов
я решил спрятаться от Бога
уложив его
на тщательно протёртом от пыли шкафу
пусть отдыхает
я до сих пор Его не слышу
может быть
задремал.
Мне от дедушки остались
12 плёночных фотоаппаратов
апостолов чёрно-белых историй
они смотрели в глаза человеку
человек смотрел в глаза устройству
осторожно
как я на Бога в лакированной деревянной раме
за стеклом
тоньше плёнки
что появляется
на остывающем какао
тогда он впервые изучал меня
сохраню.
На чердаке я нашел целый сундук с
колодками
их уже немного прогрызли древесные черви
они были запылены
это ж представить себе
всё село
ходило в синих мокасинах
или бежевых ботинках
столько всего
можно узнать
о человеке
и так мало
о Боге
так мало и о
себе
сохраню.
А Красный Мак был вкусный
и нет, мне не стыдно.
Пойду посмотрю
дремлет ли Бог до сих пор.
Сохраню.
13.08.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Мій улюблений кіножанр
роад-муві
і недарма
моя війна
зрежисована по всіх законах жанру
ми переїздили
разів 30
чи 40
певне
сотні тисяч кілометрів доріг памʼятають
тертя наших колес
заношених автівок.
В кожного будинку
своя історія
будинок живе та розростається
як мох
чи людина
чи Бог
а Бог дорослішає?
Будинки колоборантів
завжди дратують
вони утекли в росію
часто потім в Європу
та й живуть собі в нових будинках
а їхні рідні домівки
пишуть нову історію.
Одна жінка
поспіхом покинула свій дім
лишила привʼязаним великого красивого пса
подвірʼя з трояндами
льох з консерваціями
холодильник з російською згущівкою та червоним маком
до речі
маю додати ще один до безлічі гріхів
цукерки виявились смачними
то був солодкий початок осені
щоранку розливалось парне молоко туману
ти стрибав у нього
пропливав брасом
один за одним
звільнювались наші міста і села
люди і поля
садки, домашні тварини та свійська худоба
ми зʼїхали з цього будинку через 3 дні
прилетіло прямісінько на подвірʼя.
Інша колоборантка
великих масштабів
через Естонію повернулась на звільнену територію
зайшла в квартиру
в яку нам поліція дозволила заселитись
щоб забрати шкарпетки, білизну та капці
і мило
привезене із турецьких готелів
тепер пані за ґратами
гріхами її можна затопити Всесвіт
це не про цукерки.
врешті.
Часто
за будинками хороших людей наглядають сусіди
із дозволу надають ключі
ми бережно ставимось до житла
наче у 70ті до чайних фарфорових сервізів
в такі будинки ми заходимо обережно
щоб нікого не сполохати.
Розглядати полиці з книгами
з радістю знаходити Кобзаря
поряд з великою радянською енциклопедію
грамоти чи медалі
за перемоги у міських змаганнях
з легкої атлетики чи пауерліфтингу
розвішені на стінах
наче ікони
ну що ж
поговоримо про Бога
але зачекайте
ми коли говоримо
то лише про Бога.
Розповім про особливий будинок
однозначно особливих людей
зі всіх речей
які я переніс до шафи з дивану
найцікавіше
що знайшов
старі деревʼяні колодки
і досить якісне взуття ручної роботи
сині велюрові мокасини
бежеві шкіряні туфлі на каблуках
схожі на взуття якоїсь привабливої власниці салону в одному з типових вестернів
а ще
поміж книг
я знайшов спеціальний термометр
для вимірювання температури проявників фотоплівки
о
настільки ж мої люди
наче
я це нова проекція
діафільм людей
які виїхали з будинку.
І щодо Бога
він стояв прямісінько перед мною
під підвіконням
захований
під шаром тонкого скла
обрамлений полакованим деревом
тихо і спокійно на мене дивився
блідий
наче грубка
я дивився на нього
ми вивчали один одного
наче
при першій зустрічі
обережно і охайно
щоб не сполохати
долонька Бога була піднятою
типу давай пʼятак, хлопче
Він до мене мовчки говорив
не промовляючи
я його слухав
накривши вуха долонями
шкода
що не було перекладача
врешті
я вирішив заховатись від Бога
заховавши його
на ретельно протертій від пилу шафі
най відпочине
я досі Його не чую
можливо
задрімав.
Мені від дідуся залишились
12 плівкових фотоапаратів
апостолів чорно-білих історій
вони дивилися в очі людини
людина дивилась в очі пристрою
обережно
так, як я з Богом в полакованій деревʼяній рамі
за склом
тоншим з шкірку
яка зʼявляється на какао
яке холоне
тоді він вперше вивчав мене
збережу.
На горищі я знайшов цілу скриню із
колодками
які вже трохи прогризли деревʼяні червʼяки
які просто запилені
це ж уявити собі
все село
ходило у синіх мокасинах
чи бежевих черевичках
стільки всього
можна дізнатись
про людину
і так мало
про Бога
так мало про
себе
збережу.
А Червоний Мак був смачним
і ні, мені не соромно.
Піду, подивлюсь
чи Бог досі дрімає.
Збережу.
