(в дарунок майстрині рукодільного мистецтва - вишивальниці, землячці Іванні Капій)
Звучали літо, осінь та весна
У щедрих звуках спілої бандури,
Втікали ниттям, голкою буття,
Від візеруння сніжної зажури.
Вела їх тан, тримаючи за цвіт
Стібками, гладдю, ретяззю, хрестами,
Жага майстрині, соковитих літ,
Би зберегти нащадкам нені-мами.
Стелила людям в душі полотно,
Його ж бо мала в собі непомірно,
Наткавши серцем із життя, його
Нитками дива вишивала вміло.
В її наперстку ключ від всіх дверей -
За ними скарб завкітчаних мотивів,
Отих, у світ закоханих людей,
Що креслять схеми в сенсах переливів...
Марія Дребіт
09.08.2023 Португалія
