Сумний день захисту дітей…
Дитина плаче від війни та горя,
Старий упир їй кров’ю пише долю,
Малятко спить та вже летить ракета,
До міста ій лише хвилини лету…
Дідусь і тато ще з весни в окопах,
У місті — тил, та кожну мить неспокій…
«Покинули ми рано, мамо, Польщу…»
Й біжать в метро сердешні через площу.
Сховатись, захистити, ось, ще трохи,
Та вибух, вирва і відбій тривоги.
Старий упир, смакуючи новини,
Всміхнеться, вдало нині смертю кинув.
Тримайте діти від орди гостинці,
Бо чинять опір вперті українці,
Бо пам’ятають голод і гулаги
Не пробача імперія відваги…
(С) Надія Семена
