Мені наснилися юні зваби,
Які тулились голі під дощем,
А я старий, в міру ослаблий,
Зав'яз в калюжі під плащем…
У сутінках рудих і без устану
Кидались полум’ям вулкани
І в прірву розверзалася земля…
- Це все, подумав, кінець світу,
Став на коліна до одвіту,
Життя прямує до нуля…
Але відкрились очі, висох піт,
Навколо грає кольорами світ…
Готель. Париж. У голові гуде…
Поїду в Шантійї, зайду в Конде,
Там Рафаеля є «Три грації»,
Душі упорядкую злі вібрації.
Їх чиста Цнота, Врода і Любов
Мені вернуть притомність знов…
Сон тяжкий я з часом забуду,
Та пити із богемними не буду.
за картиною Рафаеля "Три грації"
