Як кажуть, поговоримо про що бороздять кораблі. Розглянемо деякі теми в цій творчості. Письменники зазвичай пишуть нові твори, коли вони відчувають яскраві емоції. Це один зі способів як змога більш виразити свої почуття. Раніше я ніколи не зважала на час, не переймалась тим, швидко чи повільно він пливе. Тепер я хотіла, щоб кожна хвилина тривала як година, а година як день. Усе рухається так до біса швидко.
Ресурси, які необхідні для того, щоб змінити або покращити у своєму житті, знаходиться в тобі в самому й доступно прямо зараз. Люди гають час намарно, в очікуванні якогось дива. Іншими словами пливуть за течією. Можна сплутати з рутиною. Є декілька факторів, можливо це демотивація, а там і апатія.
Інтуїція не є навичкою, вона пов'язана с здатністю людини прогнозувати можливі дії на основі тих даних, що вона отримала із зовнішнього середовища. Така здатність дозволяє нам приймати рішення з меншими витратами й отримувати більше переваг.
Люди своєрідні істоти. Усіма їхніми діяннями керує бажання. А їх характери викувані з болю. Скільки б вони не намагалися придушити біль. Придушити бажання. Вони не можуть звільнити себе від вічного рабства своїх почуттів. І поки в них вирує буря, вони не отримають світ. Ні в житті, ні в смерті. І так день від дня вони робитимуть те, що повинно. Біль буде їхнім кораблем, бажання – їх компасом. Це все, на що здатне людство.