Давним давно, була країна,
Де відбулась така картина:
Матуся мала доньку Клаву,
Яка носила балаклаву.
Та балаклава вся червона,
А Клава в ній, немов ворона.
Ретузи, світер та галоші -
Її улюбленая ноша.
Дівчата ходять в гарних шляпках,
На лабутенах, в класних тряпках.
По ним очами хлопці бродять,
В них від мозолів руки зводить.
А наша Клава на галошах,
Що тричі клеяні в підошвах,
В ретузах синіх, светрі Boss,
Хотіла б хлопців, - не зрослось.
Одного разу, до бабусі -
Її відправила матуся.
Передала мішок картоплі,
Та листя сушене з коноплі.
Маршрут проклала через ліс,
Та вату їй встромила в ніс.
Щоб коноплю та не почула,
І про завдання не забула.
Крізь балаклаву чмокнув в лоба,
Завдав мішок її на горба,
Пакет із листям подала,
Та восьмий раз ій закляла:
"Ти, Клава, вати не чіпай,-
Пакет смердючій, хоч тікай,
Але потрібен він бабусі, -
Давно не бачилась з дідусем."
До речі, скажу читачеві,
Що років п'ять у дні червневі,
Дідусь горілки перебрав,
І ледь помітненько сконав.
А Клавка, вислухав матусю,
Її спитала про бабусю:
"Навіщо бачити старого?
Жмура, ні разу не живого?
Можливо бабка дещо курить?
Або хтось з вас мене ще дурить?
Наш дід помер вже років з п'ять,
Чи та не може це згадать?"
На це їй мати говорила:
"Вона старого так любила,
Що зараз спати вже не може,
Лиш те, що в торбі допоможе.
Бо, лише ліків тих торкнеться,
Одразу дід її верзеться -
Цілує бабку у живіт,
І тим полегшує коліт."
На цьому слові розпрощались,
І хто-куди, вони подались.
Матуся рушила додому,
А Клава в ліс, за мить потому.
Дорога лісом чарувала,
І Клава щось собі співала.
Усе навколо гомоніло,
А на душі її бриніло.
Та може в горе чи на щастя,
Із нею трапилось ненастя.
Бо їй назустріч вовк виходить,
І досить нагло так говорить:
"Це що за диво в лісі стало?
Чи ти, манюня, заблукала?
Такого я б і не пророчив,
Щоб сам обід до мене вскочив."
Та Клава тут не розгубилась,
Можливо, навіть розлютилась.
Вхопила вовка прям за носа.
Немов беззубого Барбоса.
"Ти став у мене на дорозі,
Тобі хана, мабуть, невдовзі.
Я йшла нікого не чіпа
А ти до мене: "Опа-ча?"
Усе, сіренький, ти попав,
Як мильна бульбашка пропав.
Хотів вкусити де не треба?
То зараз маєш ти проблеми!"
Такого Сірий не чекав,
Його цей напір налякав.
Якась скажена в балаклаві,
Що мала руки дуже жваві.
Хижак смикнувся - не пускає,
Лиш ніс міцніше затискає,
Заскиглив сірий бідолаха,
Так ще й зловив удар по паху.
А Клава ніс його тримає,
Мішка зі спини не спускає,
Ногами вже його лупцює,
Здається збоку - вовк танцює.
Почав просити Сірий милість,
Доводив їй свою невинність,
Казав, що тільки жартував,
Та їсти зовсім не бажав.
Ще давши кілька стусанів,
Що Сірий ледь не очманів,
Вона нещасного пустила
Та вже спокійно говорила:
"Несу картоплю до бабусі
Вона важка, а я не в дусі,
Ще й ти до мене пристаєш
Та дурість всяку тут верзеш.
Вкажи мені короткий шлях,
Бо йти набридло, просто жах.
Вона живе десь там за лісом,
На дворі пара кіпарисів.
Мене туди послала мати,
Аби мені не сумувати.
Несу старенькій я картоплі,
І ще, мабуть, пакет коноплі.
Мені, бач, вати в ніс запхали,
Щоб коноплі не відчувала,
Та вата ця лоскочить в носі,
Да так, що думки всі в хаосі.
Пакет потримай! Вийму вату,
Нестримно хочу я чихати.
Візьмем з пакету трішки травки,
Та тихо дунем для заправки.
Діставши вату з свого носу,
З трави скрутила папіросу,
Разом із Сірим її вдули,
Що сенс життя ледь не збагнули.
Тримало їх годин десь п'ять,
Та потім стало відпускать
Почали бачити на очі,
До їжі стали більш охочі.
І після цього вовк сказав:
"Такого кайфу не чекав!
Якщо повернеш тут праворуч,
Підеш вперед, а там ліворуч,
Ще трішки вверх, а потім вниз,
Де на галявці буде хмиз,
За ним повернеш ти праворуч,
То бабки хата буде поруч.
Тобі я вдячний за науку,
Хоча терпів від тебе муку,
Але образи не тримаю,
Бо сам нарвався, от і маю.
Трава у тебе дуже файна,
Ефект від неї незвичайний.
Ото для бабці буде драйв,
На старий мозок суперкайф."
Вони обнялись на прощання,
Та під пташинне цвіркотання,
Пішли вони куди хто мав.
Та вовк погане забажав.
Відправив Клаву він праворуч,
А бабки ж хата була поруч.
До неї він побіг швиденько,
І був за хвильку, бо близенько.
Він зазирнув в вікно тихенько,
Побачив бабку там стареньку.
Вона ходила по кімнаті,
В старому цвілому халаті.
Аби часу не витрачати,
Він стрибнув прямо до кімнати,
Хапнув ту бабку, роздягнув,
Та всю цілком її ковтнув.
Халат та чепчик одягає,
Під ковдру в ліжко застрибає,
Почав чекати там він Клаву,
Аби помститись за розправу.
Коли він з Клавою прощався,
До нього задум злий закрався:
Схотів він бабку скуштувати,
Та коноплі пакет забрати.
Години дві, а може більше
По хаті бігали лиш миші.
Вже Клава мала б підійти
І хату бабкину знайти.
Та чує вовк, що у сусідів,
Почався ґвалт, як від хасидів,
Які щороку в Умань пруть.
Місцевим спокій не дають.
Цікаво стало, вовк підвівся
Та у вікно він подивився,
А там побачив кляту Клавку,
Що обіймала якусь бабку.
Вона їй скинула картоплю,
Передала пакет коноплі,
Поцілувала прямо в лоба,
А вовка взяла тиха злоба.
Він зрозумів, що помилився,
Не тею бабцею кормився.
Хоча був ситий, він був злий:
"У кого ж я такий тупий?
Вона ж казала: "...десь за лісом,
Де на подвір'ї кіпариси..."
А я сюди швиденько вскочив,
Та ще й не ту бабусю кончив."
Він психанув і вийшов з хати,
Але почув десь поряд мати.
То йшли мисливці вже додому,
Тож бачуть вовка у людському.
Пустили в нього зо три кулі,
Хотіли ще набити гулі,
Але сконав лісний розбійник,
Усі зраділи - він покійник.
Народу збіглося село,
Такого, мабуть, не було,
Щоб вовки в гості підтягались,
Та ще в халати одягались.
Стареньку вже не врятувати,
Бо треба вовка розрубати,
Це не хотів ніхто зробити,
Прийшлось на неї всім забити.
Усі в селі загомоніли,
Та смерті вовка так зраділи,
Що почали вони стрибати,
По хмарам із рушниць шмаляти...
Від шуму ніби щось здригнулось,
Червона Шапочка проснулась:
"О, Мати Божа, що наснилось!"-
Шведенько тричі охрестилась,
За цим рішуче підвелась,
Обличчя вмила, одяглась.
Наділа шапочку червону
Немов та була як корона.
Взяла корзинку для бабусі,
Пішла із нею до матусі,
Щоб та поклала їй пиріг,
А потім вийшла за поріг...
ID:
977572
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.03.2023 00:17:18
© дата внесення змiн: 20.03.2023 00:17:18
автор: jogasan
Вкажіть причину вашої скарги
|
